Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 914/3676/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Каваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргурозпорядника майна ТОВ "Терем і К" Гупала Тараса Вальдемаровичана постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк")та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк")касаційну скаргуПАТ "ВіЕс Банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк")та касаційну скаргуПАТ "ВіЕс Банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк")у справі господарського суду№ 914/3676/14 Львівської областіза заявоюДПІ у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській областідо ТОВ "Терем і К"про визнання банкрутомрозпорядник майна Гупало Т.В.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Львівської області від 20.10.2014 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву ДПІ у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Терем і К" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.11.2014 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 417 086, 67 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гупала Т.В. та встановлено оплату його послуг (грошову винагороду) в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майном боржника шляхом її авансування ініціюючим кредитором, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, розпорядника майна Гупала Т.В. зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до суду у строк до 19.12.2014 року, призначено у справі попереднє засідання (том 1, а.с. 64 - 68, 107 - 111).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Терем і К" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 14.11.2014 року за №11303 (том 1, а.с. 69 - 70).

02.12.2014 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "ВіЕс Банк" подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 7 022 467, 43 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів, а саме: за кредитним договором №КР 23469 від 06.06.2007 року на суму 414 245, 24 долари США, що еквівалентно 6 200 948, 42 грн. (5 151 045, 06 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1 049 903, 36 грн. заборгованості за несплаченими відсотками), а також 540 030, 61 грн. пені за невиконання умов кредитного договору, 13 072, 61 грн. комісії та 3 441 грн. витрат за подання позовної заяви; за кредитним договором №КР 28577 від 23.04.2008 року на суму 119 551, 36 грн., з яких 81 544, 17 грн. заборгованості по тілу кредиту, 22 980, 70 грн. заборгованості за несплаченими відсотками, 9 724, 99 грн. пені за невиконання умов кредитного договору та 5 301, 50 грн. комісії; за кредитним договором №КU 016567 від 27.01.2012 року на суму 145 423, 43 грн., з яких 101 180 грн. заборгованості по тілу кредиту, 32 176, 75 грн. заборгованості за несплаченими відсотками та 12 066, 68 грн. пені за невиконання умов кредитного договору, а також 1 218 грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (том 2, а.с. 2 - 110). В поданій заяві банк зазначив про наявність заставного майна боржника, однак не визначав черговості включення заявлених ним вимог до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року (суддя Цікало А.І.) вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" до ТОВ "Терем і К" визнано на суму 6 966 740, 52 грн., з яких 2 198 860, 38 грн. забезпечені заставою майна боржника, 4 215 961, 99 грн. не забезпечені заставою майна боржника, 550 700, 15 грн. пені, 1 218 грн. витрат зі сплати судового збору у справі про банкрутство, вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 56 944, 91 грн. відхилено як поточні грошові вимоги по відсотках за кредитом (том 2, а.с. 157 - 166).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року (суддя Цікало А.І.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами першої черги: Державний бюджет України на суму 8 526 грн. судового збору за подання заяв з кредиторськими вимогами ДПІ у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Львівським міським центром зайнятості та Львівським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду, ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника; другої черги: Львівський міський центр зайнятості на суму 247, 68 грн.; Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду на суму 139, 47 грн.; третьої черги: ДПІ у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на суму 593 134, 83 грн.; четвертої черги: ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 4 215 961, 99 грн.; шостої черги: ДПІ у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на суму 37 837, 99 грн. та ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 550 700, 15 грн.; окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 2 198 860, 38 грн. як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають погашенню за рахунок майна, яке є предметом застави у позачерговому порядку; призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів до 27.02.2015 року, зобов'язано розпорядника майна Гупала Т.В. впродовж десяти днів після винесення цієї ухвали письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про час і місце проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення, підсумкове судове засідання призначено на 05.03.2015 року (том 2, а.с. 171 - 175).

Не погоджуючись з ухвалою від 10.02.2015 року, прийнятою за результатами розгляду по суті його грошових вимог, ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити зазначену ухвалу в частині віднесення його кредиторських вимог на суму 4 215 961, 99 грн. до вимог, незабезпечених заставою майна боржника, та визнати заявлені банком грошові вимоги на загальну суму 6 966 740, 52 грн. такими, що забезпечені заставою майна боржника, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції від 10.02.2015 року про розгляд спірних кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк" залишити без змін (том 2, а.с. 225 - 239). Також, ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк", в якій просило скасувати ухвалу попереднього судового засідання в частині віднесення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 4 215 961, 99 грн. до вимог четвертої черги та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника окремо, як вимоги забезпечені заставою, в іншій частині оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін (том 2, а.с. 186 - 202). Апеляційні скарги банку мотивовані порушенням місцевим господарським судом прав заставного кредитора на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна в повному обсязі, помилковим тлумаченням про обмеження розміру першочергових вимог договірною вартістю предметів застави, переданих боржником на забезпечення кредитних зобов'язань, невірним застосуванням законодавства про банкрутство при визначенні черговості його вимог, як кредитора-заставодержателя.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Михалюк О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено частково, змінено пункт 1 ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року (про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк" до боржника) та викладено його у такій редакції:

"Вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" до ТОВ "Терем і К" визнати на суму 6 966 740, 52 грн. (з яких : 2 357 266, 83 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 4 057 555, 54 грн. - вимоги, які не забезпечені заставою майна боржника; 550 700, 15 грн. - пеня; 1 218 грн. - витрати зі сплати судового збору у справі про банкрутство)".

В іншій частині ухвалу господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року у даній справі залишено без змін (том 2, а.с. 247 - 254).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Михалюк О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено частково, ухвалу господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк" змінено в частині пунктів 1.4., 2 та викладено їх у такій редакції:

Пункт 1.4.:

"Вимоги четвертої черги:

- ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 4 057 555, 54 грн.";

Пункт 2:

"Окремо внесені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 2 357 266, 83 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом застави у позачерговому порядку.".

В іншій частині ухвалу господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року у даній справі залишено без змін (том 2, а.с. 217 - 220).

Не погоджуючись з постановами апеляційного суду, розпорядник майна ТОВ "Терем і К" Гупало Тарас Вальдемарович (далі - скаржник 1) звернувся до Вищого господарського суду України з єдиною касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанови суду апеляційної інстанції від 30.03.2015 року, прийняті за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 10.02.2015 року про розгляд по суті кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк" та ухвали попереднього засідання суду від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк", та залишити без змін оскаржувані в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк", мотивуючи помилковим розрахунком апеляційним судом розміру грошових вимог по договорах від 23.04.2008 року та від 27.01.2012 року, який суд апеляційної інстанції прийняв до уваги та включив до реєстру не реальну суму заборгованості по цих кредитних договорах на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, а вартість майна за договорами застави, передану в забезпечення вимог по зазначених кредитних договорах, яка є значно вищою від залишку заборгованості по кредитних договорах, зазначаючи про порушення статті 3 Закону України "Про заставу" та статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ПАТ "ВіЕс Банк" (далі - скаржник 2) звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення, прийняті за результатами розгляду його грошових вимог по суті, в частині визнання вимог ПАТ "ВіЕс Банк" на суму 4 215 961, 99 грн. такими, що не забезпечені заставою майна боржника, та просило змінити постанову апеляційного суду від 30.03.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 10.02.2015 року в цій частині з віднесенням заявлених ним вимог на загальну суму 6 966 740, 52 грн. до вимог, які забезпечені заставою майна боржника, а в іншій частині оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Також, не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 30.03.2015 року та ухвалою суду першої інстанції від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк", скаржник 2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині визначення черговості задоволення грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк" на суму понад 4 млн. грн. у четверту чергу та внести їх окремо до реєстру вимог кредиторів як вимоги, забезпечені заставою майна боржника, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційних скарг скаржник 2 зазначив про помилковість висновків судів про забезпечення грошових вимог банку заставою майна боржника лише на суму понад 4 млн.грн., що були зроблені виходячи із вартості майна боржника, яке є предметом забезпечення, визначеної в договірному порядку, та без врахування розміру загальної заборгованості боржника за кредитними договорами, що не узгоджується з положеннями статті 19 Закону України "Про заставу".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 року відстрочено розпоряднику майна ТОВ "Терем і К" Гупалу Т.В. сплату судового збору на суму 609 грн. до дати розгляду касаційної скарги у суді касаційної інстанції, прийнято касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Терем і К" Гупала Т.В. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк") та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк") до провадження, прийнято касаційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк") до провадження, прийнято касаційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк") до провадження, об'єднано зазначені касаційні скарги в одне касаційне провадження та призначено їх до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2015 року о 10 год. 30 хв., зобов'язано ПАТ "ВіЕс Банк" до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції докази направлення копій касаційних скарг за вих. №10-3/7924 та №10-3/7925 від 16.04.2015 року з додатками розпоряднику майна ТОВ "Терем і К" Гупалу Т.В. за його належною поштовою адресою.

10.06.2015 року ПАТ "ВіЕс Банк" подало через канцелярію Вищого господарського суду України документи, витребувані ухвалою суду касаційної інстанції від 27.05.2015 року (вх. №6303 Д1/9122).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали суду першої інстанції від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк") та постанову апеляційного суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали суду першої інстанції від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк") на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг обох скаржників, виходячи з такого.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відтак, законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною (вищою) від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит. Отже, у процедурі розпорядження майном визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо, як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, повинно враховувати як саме визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви та реальний розмір конкурсної заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено виникнення грошових вимог конкурсного характеру по трьох кредитних договорах укладених боржником з попередниками ПАТ "ВіЕс Банк" (№ КU016567 від 27.01.2012 року, №КР28577 від 23.04.2008 року, № КР23469 від 06.06.2007 року), виконання зобов'язань за якими було забезпечено заставою ряду транспортних засобів боржника згідно договорів застави 02.03.2012 року, 24.04.2008 року та договорами поруки з фізичними особами Ходукіним Олександром Вікторовичем, Вигнанцем Олегом Богдановичем, Вигнанець Анною Юріївною, Ходукіною Наталією Павлівною, щодо яких прийнято рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2013 року та 18.03.2013 року про солідарне з боржником стягнення заборгованості по кредитних договорах. Судом першої інстанції проаналізовано розрахунок кредитора, виключено грошові вимоги на суму 56 944, 91 грн., як поточну заборгованість по відсотках за кредитними договорами, визнано грошові вимоги на загальну суму 6 966 740, 52 грн. (з яких 2 198 860, 38 грн. як забезпечені заставою майна боржника, 4 215 961, 99 грн. як не забезпечені заставою майна; 550 700, 15 грн. пені та 1 218 грн. витрат по сплаті судового збору). При цьому, визначаючи розмір забезпечених заставою вимог суд першої інстанції в ухвалі про розгляд по суті спірних вимог кредитора ПАТ " ВіЕс Банк" виходив із залишку заборгованості по кожному конкретному договору на момент подання заяви банку та прийняв до уваги вартість предметів застави згідно укладених з боржником договорів застави. Однак, незважаючи на наявність доказів прийняття судових рішень про солідарне стягнення заборгованості з фізичних осіб, суд першої інстанції не перевірив обставин можливого виконання зобов'язань перед банком фінансовими поручителями - зазначеними в судових рішеннях фізичними особами шляхом їх примусового виконання органами державної виконавчої служби. Також, суд першої інстанції прийняв за основу при визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені заставою майна, з віднесенням їх до першої черги, вартість предметів застави згідно договорів застави, зазначивши що така вартість є істотною умовою договорів застави.

Прийнявши до уваги результат розгляду спірних грошових вимог відповідно до даної ухвали, суд першої інстанції у попередньому судовому засіданні ухвалив про включення до реєстру вимог кредиторів у першу чергу: вимог по сплаті судового збору на суму 1 218 грн.; у четверту чергу - 4 215 961, 99 грн. як таких, що не забезпечені заставою; у шосту чергу - 550 700, 15 грн. пені та окремо забезпечених заставою вимог на суму 2 198 860, 38 грн.

Апеляційний суд, повторно розглядаючи грошові вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" не звернув уваги та не дослідив обставин можливого задоволення грошових вимог банку фінансовими поручителями - фізичними особами Ходукіним Олександром Вікторовичем, Вигнанцем Олегом Богдановичем, Вигнанець Анною Юріївною, Ходукіною Наталією Павлівною згідно Рішень Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2013 року та 18.03.2013 року про солідарне стягнення.

Також, змінюючи ухвалу суду першої інстанції про окремий облік вимог банку на загальну суму 2 357 266, 83 грн., як таких, що задовольняються першочергово за рахунок заставного майна боржника, апеляційний суд не спростував доводів банку про його право на етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорах застави вартість предметів застави є помилковими та не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов'язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про допущене процесуальне порушення апеляційним судом при формуванні складу колегії суддів, якому передана справа для розгляду. Так, відповідно до Розпорядження від 30.03.2015 року у справі №914/3676/14 внесено зміни у склад судової колегії апеляційного суду та сформовано її у такому складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Михайлюк О.В. (том 2, а.с. 214). Відповідно до Протоколів судового засідання у складі колегії справа №914/3676/14 слухалася суддею Михайлюк О.В. (том 2, а.с. 215, 245). Однак, постанови апеляційного суду від 30.03.2015 року підтверджують розгляд даної справи у складі колегії суддів: головуючий - Мирутенко О.Л. та суддів: Гнатюк Г.М., Михалюк О.В. (том 2, а.с. 216-220, 246-254).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк") як такої, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передання справи на новий апеляційний розгляд апеляційної скарги ПАТ "ВіЕс Банк" на ухвалу суду першої інстанції від 10.02.2015 року, прийняту за результатами розгляду грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк" до ТОВ "Терем і К", до Львівського апеляційного господарського суду.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк") з переданням справи за апеляційною скаргою ПАТ "ВіЕс Банк" на ухвалу місцевого господарського суду від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів на новий апеляційний розгляд в частині вимог кредитора ПАТ "ВіЕс Банк" до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді спірних грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк" апеляційному суду належить дослідити дійсний розмір вимог кредитора з врахуванням обставин можливого його погашення фізичними особами-фінансовими поручителями, дослідити розмір заставного забезпечення згідно договорів застави, укладених боржником на забезпечення кредитних зобов'язань, та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк" на загальну суму 7 022 467, 43 грн. з визначенням черговості їх задоволення згідно статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на несплату розпорядником майна ТОВ "Терем і К" Гупалом Тарасом Вальдемаровичем до розгляду справи касаційним судом відстроченої ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 року недоплаченої суми судового збору за подання єдиної касаційної скарги на постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у даній справі, як два окремі судові рішення, з ТОВ "Терем і К" необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 609 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Терем і К" Гупала Тараса Вальдемаровича задовольнити частково.

2. Касаційні скарги ПАТ "ВіЕс Банк" задовольнити частково.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про розгляд кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк") у справі №914/3676/14 скасувати.

Справу №914/3676/14 передати на новий апеляційний розгляд апеляційної скарги ПАТ "ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року в частині вимог кредитора ПАТ "ВіЕс Банк" до Львівського апеляційного господарського суду.

4. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Терем і К" в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк") у справі №914/3676/14 скасувати.

Справу №914/3676/14 за апеляційною скаргою ПАТ "ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду Львівської області від 10.02.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог ПАТ "ВіЕс Банк" передати на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

5. Стягнути з ТОВ "Терем і К" (79070, місто Львів, Сихівський район, вул. Хуторівка, 23, код ЄДРПОУ 33753806) в дохід Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; рахунок отримувача - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; код класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності банку 254) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати наказ.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич